- •«Картографічні дослідження проблем генофонду населення України та стратегія їх виникнення»
- •Розділ і. Теоретичні засади проблемно-орієнтованого картографування стану генофонду населення україни
- •1.1.Методологічна концепція
- •1.2.Концепція проблемно-орієнтованого картографування
- •1.3.Концепція соціально-географічного та демографічного картографування
- •1.4. Медико-географічна концепція
- •1.5. Концепція медико-екологічного картографування
- •1.6. Класифікаційна концепція
- •Розділ 2. Методичні основи картографування стану генофонду населення україни
- •Розділ 3. Геоінформаційне картографування
- •Висновки
- •Література
Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»
Кафедра землеустрою,
геодезії та кадастру
Реферат на тему:
«Картографічні дослідження проблем генофонду населення України та стратегія їх виникнення»
Виконав студент 2 курсу ВГБЗ 3 групи ГКЗ
Овчинніков Б.С.
Перевірила доцент Бабушкіна Р.О.
2016
Зміст
ВСТУП……………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМНО-
ОРІЄНТОВАНОГО КАРТОГРАФУВАННЯ СТАНУ
ГЕНОФОНДУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ………………………………….. 5
1.1.Методологічна концепція ………………………………………………. 5
1.2.Концепція проблемно-орієнтованого картографування …………….. 6
1.3.Концепція соціально-географічного та демографічного
картографування ……………………………………………………….. 7
1.4.Медико-географічна концепція ……………………………………….. 7 1.5. Концепція медико-екологічного картографування …………………. 7
1.6. Класифікаційна концепція …………………………………………….. 9
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КАРТОГРАФУВАННЯ СТАНУ
ГЕНОФОНДУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ………………………………… 10
РОЗДІЛ 3. ГЕОІНФОРМАЦІЙНЕ КАРТОГРАФУВАННЯ ……………. 16 ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….. 18
ЛІТЕРАТУРА ………………………………………………………………. 19
Вступ
Вивчення проблем стану генофонду населення України є особливо актуальним в останні 20-15 років, коли однією з найболючіших і гострих проблем української держави залишається поступове зниження чисельності населення. Економічна криза кінця 80-х - початку 90-х років негативно позначилася на рівні життя населення України та його відтворенні. У 1993 р чисельність населення України досягла найвищої за всю історію українського народу позначки - 52,2 млн. людей і після цього пішла на спад, досягнувши в 2000 р майже 49,5 млн. чоловік. У 1991 році смертність в Україні перевищила народжуваність на 40 тис., а в 1992 році - на 100 тис. чоловік. Надалі 508 поліпшення ситуації не відбулося. Сучасний стан народжуваності такий, що забезпечується лише половина потрібного для відтворення населення . На сьогодні Україна вже перетнула межу зниження народжуваності, за якою відбувається незворотне руйнування демографічного потенціалу (рис.1).
Чисельність населення України з 1990 по 2015 р.р.
Дата Чисельність (тис.)
Рисунок 1 — Чисельність населення України (1990-2015 роки)
Напрями дослідження цих проблем було визначено у 1991 році, коли було задіяно Державну комплексну програму “Здоров’я населення”. Про важливість дослідження і вирішення проблем захисту генофонду населення від виродження свідчить той факт, що в травні 2003 р. відбулися Парламентські слухання на тему: “Демографічна криза в Україні, її причини та наслідки”.
Перший з розділів цієї програми (“Захист генофонду населення”) містив питання, які потрібно було опрацьовувати різним фахівцям - медикам, генетикам, гігієністам, медико-географам, картографам.
Серед завдань, орієнтованих на генетико-біологічні, медичні та санітарно-гігієнічні аспекти досліджень, було поставлене завдання наукової розробки атласу, присвяченого проблемам захисту генофонду населення України. По закінченні проектів, що ввійшли в програму 1991-1996 рр., дослідження продовжуються і тепер.
Вивчення стану генофонду населення досі не входило до сфери проблемно-орієнтованого картографування так само, як стан генофонду населення не був об’єктом картографічних досліджень. Виходячи з розуміння важливості вирішення сучасних проблем захисту генофонду населення України, можна вважати актуальними картографічні дослідження стану генофонду населення взагалі, й в Україні зокрема. Для вирішення проблем захисту генофонду населення першочерговим питанням є визначення чинників, що становлять загрозу генофондові, форм і видів порушень генофонду, які породжують необхідність його захисту. Саме тому постало питання розробки теоретико-методичних положень картографування стану генофонду населення України.